стенограмма выпуска 24.04.2009 - 4
Арсеній Яценюк: Абсолютно. Це стандартна ситуація, яка завжди була в банківській системі. Я вам скажу: ви знаєте, які основні чинники української кризи і, власне кажучи, світової кризи? Це жадність до грошей і корупція. Оці дві речі спровокували... і, звичайно, некерованість в Україні економічними процесами. Оце ті речі, які спровокували економічну кризу. І те, що сьогодні відбувається і в банківському секторі, і в фінансовому секторі в цілому, воно так само залишається. Тому контроль за фінансовими потоками, контроль за тим, щоб ці кредити, які залишилися в банку, щоб їх не розтягнули, дасть можливість вернути людям гроші.
Андрій Данилевич: Микола Васильович, дозвольте вас запитати...
Микола Азаров: Арсений Петрович, я абсолютно согласен с Арсением Петровичем, абсолютно. Я хочу только сказать одно: у нас 4 месяца нет министра финансов, 4 месяца в стране.
Арсеній Яценюк: Так это ж выгодно, вы ж понимаете.
Микола Азаров: Да. Теперь. У нас нет закона, у нас нет абсолютно прозрачной процедуры, по которой осуществляются все эти действия. Абсолютно нет. Никто не знает, как все это делается. И поэтому создается впечатление, что зарабатываются на кризисе колоссальные деньги. Куда они потом пойдут – на выборы или еще куда-то? Я думаю, что в меньшей степени на выборы, а в большей степени, так сказать, для пополнения своих карманов. Поэтому тем более аморально сейчас заниматься вот тем, чем занимается правительство с Национальным банком. Нужна абсолютно реальная антикризисная программа, в том числе и по стабилизации ситуации в банковском секторе, необходимы абсолютно легитимные люди на этих должностях, то есть люди, которым и общество, и парламент может доверять. Кому мы сейчас, с кого сейчас можно спросить за вот этот беспредел, который происходит? С кого? Кто мне может дать ответ?
Андрій Данилевич: В принципі, появу тимчасової адміністрації в тому чи іншому банку вкладники цього банку сприймали як якусь надію, велику надію, що колись вони зможуть отримати свій депозит і проблеми того чи іншого банку можуть бути вирішені.
Микола Азаров: Хорошо, я встречный вопрос задаю. Вот держава сейчас вложит деньги, государственные деньги налогоплательщиков и станет собственником вот этих банков, которые вы перечислили. Кто будет заниматься этими банками? Вот я хотел бы знать.
Андрій Данилевич: От, власне, я хочу запитати. Микола Васильович, чи є якісь механізми контролю, щоб оці кошти, які держава виділяє на підтримку того чи іншого банку… 190 мільярдів гривень – це гроші, які українці довірили банкам. Чи є якийсь нині механізм, щоб ці гроші, які йдуть на допомогу цим банкам, щоб вони не були просто виведені – і все, банки ні з чим лишилися, а відповідно і вкладники?
Микола Оніщук: Я розпочну з того, що зауважу, що підставою для накладення мораторію на повернення вкладів громадян чи депозитів, як зараз говорять, є лише той випадок, коли вводиться тимчасова адміністрація. Це дійсно Національний банк має право за законом про банки і банківську діяльність, до 6 місяців таке право надано. В усіх інших випадках, я хочу на це звернути увагу, ні законодавчих підстав, ні рішення Національного банку, ні рішення уряду для того, щоб не видавати вклади громадянам, є відсутні. Разом з тим я хотів би заперечити Миколі Яновичу про те, що робити в цій ситуації і чи є альтернатива тому, щоб банки, які по суті втратили ліквідність і не можуть повернути кошти громадянам, іншого шляху як їх оздоровлювати, тобто робити здатними для повернення коштів і для виконання фінансових операцій насправді світ ще нічого іншого не придумав. Хіба що, можливо, ліквідувати і краще віддати гроші з самого початку. Тому мені здається, що ті кроки, які робив уряд, Національний банк, намагаючись підвищити ліквідність банків, відновити їх здатність оперувати грошима, повертати вклади, є абсолютно правильним шляхом. Інша справа, що це краще було б робити, якби ми мали розвинуту законодавчу базу, щоб всі ці операції здійснювалися у відповідності і на підставі закону. Але парламент поки що такі закони не прийняв.
Микола Азаров: Вот у меня один-единственный вопрос к министру.
Андрій Данилевич: Микола Васильович, дозвольте вас запитати...
Микола Азаров: Арсений Петрович, я абсолютно согласен с Арсением Петровичем, абсолютно. Я хочу только сказать одно: у нас 4 месяца нет министра финансов, 4 месяца в стране.
Арсеній Яценюк: Так это ж выгодно, вы ж понимаете.
Микола Азаров: Да. Теперь. У нас нет закона, у нас нет абсолютно прозрачной процедуры, по которой осуществляются все эти действия. Абсолютно нет. Никто не знает, как все это делается. И поэтому создается впечатление, что зарабатываются на кризисе колоссальные деньги. Куда они потом пойдут – на выборы или еще куда-то? Я думаю, что в меньшей степени на выборы, а в большей степени, так сказать, для пополнения своих карманов. Поэтому тем более аморально сейчас заниматься вот тем, чем занимается правительство с Национальным банком. Нужна абсолютно реальная антикризисная программа, в том числе и по стабилизации ситуации в банковском секторе, необходимы абсолютно легитимные люди на этих должностях, то есть люди, которым и общество, и парламент может доверять. Кому мы сейчас, с кого сейчас можно спросить за вот этот беспредел, который происходит? С кого? Кто мне может дать ответ?
Андрій Данилевич: В принципі, появу тимчасової адміністрації в тому чи іншому банку вкладники цього банку сприймали як якусь надію, велику надію, що колись вони зможуть отримати свій депозит і проблеми того чи іншого банку можуть бути вирішені.
Микола Азаров: Хорошо, я встречный вопрос задаю. Вот держава сейчас вложит деньги, государственные деньги налогоплательщиков и станет собственником вот этих банков, которые вы перечислили. Кто будет заниматься этими банками? Вот я хотел бы знать.
Андрій Данилевич: От, власне, я хочу запитати. Микола Васильович, чи є якісь механізми контролю, щоб оці кошти, які держава виділяє на підтримку того чи іншого банку… 190 мільярдів гривень – це гроші, які українці довірили банкам. Чи є якийсь нині механізм, щоб ці гроші, які йдуть на допомогу цим банкам, щоб вони не були просто виведені – і все, банки ні з чим лишилися, а відповідно і вкладники?
Микола Оніщук: Я розпочну з того, що зауважу, що підставою для накладення мораторію на повернення вкладів громадян чи депозитів, як зараз говорять, є лише той випадок, коли вводиться тимчасова адміністрація. Це дійсно Національний банк має право за законом про банки і банківську діяльність, до 6 місяців таке право надано. В усіх інших випадках, я хочу на це звернути увагу, ні законодавчих підстав, ні рішення Національного банку, ні рішення уряду для того, щоб не видавати вклади громадянам, є відсутні. Разом з тим я хотів би заперечити Миколі Яновичу про те, що робити в цій ситуації і чи є альтернатива тому, щоб банки, які по суті втратили ліквідність і не можуть повернути кошти громадянам, іншого шляху як їх оздоровлювати, тобто робити здатними для повернення коштів і для виконання фінансових операцій насправді світ ще нічого іншого не придумав. Хіба що, можливо, ліквідувати і краще віддати гроші з самого початку. Тому мені здається, що ті кроки, які робив уряд, Національний банк, намагаючись підвищити ліквідність банків, відновити їх здатність оперувати грошима, повертати вклади, є абсолютно правильним шляхом. Інша справа, що це краще було б робити, якби ми мали розвинуту законодавчу базу, щоб всі ці операції здійснювалися у відповідності і на підставі закону. Але парламент поки що такі закони не прийняв.
Микола Азаров: Вот у меня один-единственный вопрос к министру.