» » стенограмма выпуска 6.02.2009 - 2

 
 

Опрос

 

Какими социальными сетями Вы пользуетесь?

Vkontakte.ru
Одноклассники
Мой Мир - mail.ru
Фотострана
ЖЖ
Не пользуюсь

 

Архив

Друзья


Главные новости

Брекеты: как упростить адаптацию

Для лечения неправильного прикуса в современной стоматологии используются брекеты - специальные аппараты, изготовленные из металла, пластика или...

Кражи из магазинов самообслуживания. Прямой ущерб, компенсировать который весьма затруднительно

Сегодня получить информацию о защите прав потребителей достаточно просто. Можно посетить новостной портал, рассказывающий о нововведениях в...

Туры в Ваддуву, Шри-Ланка

Ваддува — один из самых прекрасных курортов Шри-Ланки, расположенный всего в 35 километрах от Коломбо, столицы...

стенограмма выпуска 6.02.2009 - 2

 
  • Віктор Янукович: Дякую. Ми ставили питання, яке, на наш погляд, зараз хвилює все суспільство: питання відповідальності влади за стан справ в країні. Проблеми останніх років, я повторюю – останніх років, є в тому, що все, що сьогодні відбувається в країні, це не тимчасове явище, яке з’явилося сьогодні. Це наслідки тієї політики, яку Україна отримала в 2005 році з приходом до влади нової команди. Ми бачили, що 2005 рік був роком провалу в економіці України і, я сказав би так, різкого падіння економіки. Що ми хотіли отримати в 2008 році, коли практично прийшла та ж сама команда до влади? Ми не очікували нічого позитивного, тому що ми добре розуміли, що 2008 рік нічим не буде відрізнятись від 2005 року. І ми не помилилися. Я не буду сьогодні обтяжувати всіх цифрами чи довідками, я лише покажу оцей… оцю невеличку табличку. Оце 2004 рік, зростання ВВП, це 2005 рік. 2005 рік – 12,5%, 2005 рік – 2,6. Це 2006-2007 роки – біля 8% ми бачимо, і це 2008 рік – 2,1%, це зростання ВВП. Це що стосується економіки. А що стосується в цілому підходів влади до життя країни і їх стиль роботи, будемо казати так. Ми бачили, що в 2005 році влада не хотіла казати суспільству правду. Ми бачили різні театральні вистави впродовж всього 2005 року. І ми лише чули, що в Україні все гаразд. Чим це закінчилось? Це закінчилось звинуваченнями один одного ну, як кажуть, в різних гріхах, я не буду повторюватись: і корупція, і так далі, і так далі. Тоді з’явилося речення "любі друзі". Ми все це бачили. Ці театральні дійства ми і вся країна дивилися майже весь 2005 рік. 2008 рік практично один до одного. У нас все добре, у нас кризи не буде, країна буде жити нормально, ми все забезпечимо. Врешті-решт, ми прийшли до того, до чого ми зараз прийшли: економіка провалилася, нестабільність практично в кожній галузі, ми бачимо, що в регіонах зараз неможливо місцевим владам виконувати свої обов’язки, тому що вони не забезпечені відповідними коштами. І можна багато-багато чого казати негативного, що було у 2008 році. І весь час, коли дивишся на представників влади, коли вони виступають чи звинувачують одне одного, весь час дивуєшся. Коли вони кажуть про свої здобутки, коли вони кажуть про свої успіхи і про те, як все у нас гарно і добре, дивишся і думаєш: а про яку країну вони кажуть? Якщо про ту країну, в якій ми живемо, у нас, як кажуть, трошки інше, м’яко кажучи. А якщо вони кажуть про якусь іншу країну, яка в їх уявленні є, в якій вони живуть, тоді це зрозуміло. Можливо, вони й праві, що їм непогано живеться. Тому головне, на мій погляд, що сталося за останні 4 роки, що влада практично втратила довіру українського народу, влада показала, що вона не здатна реагувати на ті виклики, які є перед Україною, вона показала, що всередині цієї влади немає команди, тому що постійні чвари, постійні звинувачення, ну я б сказав би навіть образи один одного, що неприпустимо на таких високих рівнях посадовцям. Ну цей театр, він вже набрид всій країні. Хочеться врешті-решт задати питання: коли це закінчиться? Тому ми поставили питання в такій площині про недовіру уряду і хотіли подивитися, як наші колеги, перш за все, в парламенті відреагують на нашу пропозицію, як вони будуть голосувати. Ми хотіли, щоб суспільство побачило, які політичні сили і як ставляться до ситуації в країні. І коли я чую заклики – давайте об’єднуватись будемо… Ми не проти єднання, ми неодноразово про це висловлювали свою точку зору. Але навколо чого єднатись? Навколо цього безладу, який є в країні? Ми не хочемо до нього мати ніякого відношення. Ми дивилися в 2005 році, що робила тоді влада з країною, як кажуть, з перших кроків, і ми дивувалися. Спочатку, як кажуть, пошуки відьом і з’ясування стосунків з політичними опонентами різними засобами і, як правило, не враховуючи українських законів. Повчати одну половину України і думати про те, що там є люди, які не розуміють, що насправді робиться, я думаю, що це не потрібно було робити. В той час ми думали: якщо країна почне краще жити, якщо та влада, яка прийшла з яскравими гаслами на майдан центральний в Києві і обіцяла українському народу солодке життя, почне виконувати свої обов’язки, я хочу сказати, що ми не були би проти того, щоб вони це робили. Скоріш за все, ми б приєдналися до того позитиву, який мав би бути після таких яскравих обіцянок. Але ми реально бачили, що навіть в тих регіонах центральних, західних регіонах, де люди дуже підтримали тоді ту владу, яка багато чого обіцяла, ми бачили, як люди почали страждати, ми бачили розчарування людей діями влади. І ми весь час очікували, що врешті-решт щось зміниться. З’явилася надія.. Я хочу сказати так, як я думаю, як завжди відверто. З’явилася надія, коли в уряд прийшов Юрій Єхануров. Ми тоді його підтримали. І дійсно, він почав робити реальні кроки по виходу ситуації економіки України з кризи. Але, по-перше, було дуже мало часу, по-друге, я хочу сказати так, що йому політично не дали можливості працювати так, як він міг працювати. Тому ми отримали економіку на початку серпня місяця 2006 року, коли прийшли в уряд, на рівні 4,6-4,7% зростання ВВП. Але це вже був позитив, це вже було зростання. І я хотів би підкреслити, що 2006 рік, коли ми почали виконувати антикризові заходи, і 2007 рік, він показав позитив. Почала в країні відновлюватись стабільність, почала зростати економіка. Що зробив Президент України в 2007 році? Він зруйнував стабільність в Україні. Чому він це зробив? Тому що він черговий раз послухав своє, як кажуть, оточення і головних ініціаторів розпуску парламенту, дострокових виборів, це Юлію Тимошенко. І тоді, я вважаю, що була знову допущена величезна помилка руйнування стабільності в країні. Незважаючи на те, що рік був дуже важкий, нам вдалося утримати економіку на рівні 7,9% зростання ВВП. Але ми бачили з перших кроків приходу нового уряду, перші кроки – популізм, перші крокі помилкові, фактично повторення сценарію розвитку подій 2005 року: ревальвація в квітні місяці гривні до 4,5 гривень. Люди повірили, почали вкладати кошти в банки. Експортерів обікрали, посадили промисловість, вітчизняних інвесторів. Після цього різке зростання гривні, тобто девальвація. Знову обікрали, в другий раз людей, і замість того, щоб повернути заощадження, які обіцяли людям, замість цього заморозили практично всі вклади громадян. Тобто, я хочу сказати, що така авантюрна, неправдива, м’яко кажучи, політика, вона не може довго продовжуватися. Вона вже набридла сьогодні не тільки українському народу, вона набридла сьогодні вже всім партнерам в світі, тому що сьогодні ніхто не знає, з ким в Україні розмовляти. Постійні чвари між Президентом і Прем’єр-міністром, політика, як кажуть, яка йде з одного боку в другий бік – незрозуміла політика. Тобто інвестор почав тікати з України. Ми побачили критику, і вона сьогодні лунає з усіх сторін, як кажуть, і з Європи, і з усіх сторін світу. Скажіть, будь-ласка, це що, обличчя 47 мільйонів українців? Що, у нас інші люди стали за ці роки чи гірше стали працювати, чи бажання пропало жити краще? Ні, люди у нас ті ж самі: працьовиті, порядні, люди, які здатні будувати своє майбутнє. А що сталося? Сталося те, що влада сьогодні фактично втратила контроль над ситуацією в Україні. Фактично розбалансовані всі гілки влади. Сьогодні незрозуміло, хто приймає рішення, хто їх виконує. І цей театр абсурду, він сьогодні став реаліями нашого життя. Ми хочемо це припинити. Ми знаємо: поки не відбудуться дострокові парламентські вибори і не зміниться і склад парламенту, і складу уряду, поки не відбудуться президентські вибори, порядку в країні не буде. Тому зараз головний суддя є український народ, який повинен сказати своє чітке і, я вважаю, жорстке слово.
    Просмотров: 1885
    Опубликовано: 06 февраля 23:41
    Категория: Стенограмма, Русский, Украинский

    Досье

    Ночному клубу добавят X

    Стали известны подробности закрытия в Омске ночного клуба XL. По некоторым данным, его новыми владельцами стали новосибирские бизнесмены, сам клуб в...

    27 декабря начнет свою работу новый детский телеканал "Карусель"

    Сегодня в пресс-службе ВГТРК сообщили, что 27 декабря начнет свою работу новый детско-юношеский телеканал "Карусель", созданный на базе телеканалов...

    Автобус смеха

    «Автобус смеха» — детская юмористическая передача, созданная в 2009 году режиссёрами Никитой и Марианной Козыревыми. Жанр передачи можно ...

    Бородин решил наказать Угольникова

    Госсекретарь Союза России и Белоруссии Павел Бородин раскритиковал главу телерадиовещательной организации Союзного государства Игоря Угольникова. В...

    Бывшего участника "Дома-2" объявили в розыск по подозрению в краже

    Бывший участник реалити-шоу "Дом-2" Алексей Адеев объявлен в розыск по подозрению в краже. Об этом 11 марта сообщается на сайте ГУВД Москвы. По...

    Партнеры


    Календарь

    «    Декабрь 2017    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031
    >